15 лютого Україна відзначає і святковий, і, водночас, скорботний день. Рівно 29 років тому останній наш солдат залишив афганську землю. Так завершилася десятирічна війна на чужій території за чужі інтереси, у якій наш народ втратив тисячі своїх найкращих синів.
- Нині можна по-різному ставитися до тієї війни, давати неоднозначну оцінку солдатам та офіцерам, які брали у ній участь. Та вони — герої, які йшли туди не по добрій волі, виконуючи військовий наказ. Виконуючи з честю та відвагою, не шкодуючи ні здоров’я, ні життя. Це не їхня вина, що політики зробили їх розмінною монетою у міжнародних комбінаціях.
- Ми маємо пам’ятати про кожного з них: і про тих, хто не повернувся з афганської війни, і про тих, хто нині потребує ще більшої нашої підтримки, бо час для них — невблаганний.
- Тож, сьогодні, у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, у Бердичеві з цієї нагоди відбувся урочистий мітинг, участь у якому взяли народний депутат України Олександр Ревега, депутати міської ради, представники місцевої влади та громадськості, самі воїни-афганці і члени їх родин.
- Будь-яка війна – це завжди несправедливо. Будь-яка війна – це горе, нещастя, сльози, незагойні душевні рани. Здавалося і вірилося, що та війна — остання. Та нині багатьом з воїнів-інтернаціоналістів знову довелося стати у стрій і захищати вже рідний край від ворога, від окупанта, який підступно і цинічно зайшов на українську землю. Та роблять це наші захисники — з честю та відвагою. Забути те, що вони пройшли, їм навряд чи можливо. Час може тільки приглушити спогади про жахи війни, біль за втраченими товаришами, але він не в змозі викреслити це з пам’яті, бо війна назавжди залишає у ній свій слід. Так давайте щиро шанувати і поважати подвиги наших хоробрих героїв, добрим і величним словом згадувати загиблих солдат, з вдячною і світлою посмішкою дивитися в очі воїнам-ветеранам!
