Навесні 2014 року Бердичівщина переживала другий етап Революції Гідності, розповідають автори інформаційного бюлетеня «Влада+Земля». Після завершення подій на київському Майдані, у Бердичеві було неспокійно: перед приміщенням райдержадміністрації зростала кількість автомобільних шин і бочок навколо них, саму адміністративну будівлю зайняли місцеві активісти, серед яких найактивніше вирізнялися Володимир Сенча, Павло Чернявський, Віталій Вітусевич та лідер районного «Правого Сектору» Ігор Пірожок, або Роман Чирка – як він тоді себе називав.
Якраз тоді мало відбутися призначення нового голови райдержадміністрації. Претендентів на цю посаду було кілька, серед них – Максим Самчик, за кілька місяців до того звільнений із посади голови Чуднівської РДА. Проте, вказані активісти були категорично проти Максима Самчика на посаді голови Бердичівського району. Основні аргументи: чоловік за всіма критеріями підпадав під люстрацію, організовував поїздки «тітушок» на антимайдан, був помічений у незаконних земельних оборутках на Чуднівщині. Активісти навіть привезли до входу у райдержадміністрацію сміттєвий бак. «Для Самчика», – казали тоді вони.
Зрештою, під тиском громадських активістів Бердичівську РДА очолив тоді не Максим Самчик, а Вадим Синельников. Друга спроба повернення Максима Самчика у владні кабінети теж виявилася невдалою: активісти перешкодили і обранню його заступником голови районної ради з тих само підстав, – зазначає «В+З»…
Дивна метаморфоза
Минуло зовсім небагато часу…Максим Самчик став депутатом районної ради і таки отримав посаду, щоправда, голови районної ради… Цьому вже не тільки ніхто з названих активістів не противився. Більше того, й Ігор Пірожок, і Павло Чернявський, і Віталій Вітусевич, і Володимир Сенча (очевидно змінивши свої погляди з точністю до навпаки) почали активно підтримувати новообраного голову. Особливо помітно це на сесіях районної ради: лише хто наважиться критикувати ті чи інші дії Максима Самчика, як на його захист стають згадані активісти, кожен з яких встиг стати депутатом міської або обласної ради, чи їх помічником.
Чому відбулася така дивна метаморфоза? Як Максим Самчик, ворога №1 для місцевої самооборони та «Правого сектору», зумів так швидко і несподівано отримати підтримку з боку цих активістів?
Чи не пов’язано це з подіями, які у 2015 році розпочалися у Райках? До речі, саме тоді, у 2015 році Максим Самчик став головою районної ради, отримавши всю повноту влади.
Мова йде про Райківський гранітний кар’єр. Тоді на кар’єр, яким досі користувалася місцева виправна колонія, зайшла приватна фірма «Грант Кар’єр», яку тісно пов’язують із Володимиром Сенчею, Віталієм Вітусевичем та Павлом Чернявським. «Грант кар’єр» уклав договір із попереднім керівництвом колонії, відповідно до якого мав сплачувати відповідну суму за право працювати на кар’єрі. За рахунок цих коштів колонія мала б отримати змогу і податки сплачувати, і за енергоносії, і виплачувати зарплату своїм працівникам, й утримувати засуджених. Та замість прибутків, державне підприємство отримало не просто збитки – воно заборгувало по сплаті податків та за енергоносії сотні тисяч гривень. У чому ж справа?
Збитки у шість мільйонів
Розібратися у цьому спробувало нове керівництво Райківського кар’єру. Насамперед, припинили будь-яку співпрацю із «Грант кар’єром» і розпочали документальну перевірку ситуації, що склалася. Свою перевірку провела й обласна фінансова інспекція (колишнє КРУ). Результати перевірки, висновки якої є у наявності у наших журналістів, вразили навіть спеціалістів.
Виявилося, що замість 16,5 тис.м3 граніту, як було зазначено у документах, гірської маси було видобуто удвічі більше. Якби увесь вказаний граніт був видобутий згідно норм, то прибутки колонії могли зрости на понад чотири мільйона гривень. Але замість цього – самі лише збитки. Але і це ще не все. Згідно тих само даних фінінспекції, колонія протягом 2015 року продала «Грант кар’єру» дев’ять тисяч кубометрів гранітної сировини по ціні… 5 грн. за один кубічний метр на загальну суму 45 тис. грн. У той же час, від переробки добутої сировини в щебінь та відсів і їх реалізацію, підприємство Райківської колонії, з врахуванням всіх понесених витрат, мало б змогу додатково отримати понад 1,6 млн. грн.. валового доходу. Уявляєте?! Замість одно мільйона шестиста тисяч гривень отримано лише сорок п’ять тисяч!..
Куди ж, у чию кишеню пішли ці майже шість мільйонів гривень, які тюрма не дорахувалася, коли на території кар’єру безкарно господарював «Грант кар’єр»? Нині у цих питаннях розбирається слідство, адже за цими фактами відкрито кілька кримінальних проваджень. У тому числі – вивчається питання про те, яким чином техніка, яка знаходилася під охороною Ігоря Пірожка на асфальтному заводі у Гришківцях, раптово опинилася у Райках, і почала працювати на підприємство, котре пов’язують із Сенчею-Чернявським-Вітусевичем? До речі, Ігор Пірожок є офіційним помічником депутата обласної ради Віталія Вітусевича. У помешканнях Володимира Сенчі, Павла Чернявського та Віталія Вітусевича поліцією, у рамках розслідування кримінального провадження, вже проведено обшуки.
Депутатський дах
Певно, що слідство дасть свою належну правову оцінку таким діям. Питання в іншому: чому районна влада під керівництвом Максима Самчика мовчки і спокійно спостерігала за подіями, які відбувалися у Райках? Через непрофесіоналізм і незнання ситуації чи, може, у когось була певна зацікавленість у тому, аби «Грант кар’єр» якомога довше заробляв гроші у Райківському родовищі? Імовірно, що про незнання з боку районної влади мова тут не йде. Бо ще навесні цього року Максим Самчик разом з депутатом обласної ради Віталієм Вітусевичем (!), отримавши скаргу від директора ТОВ «Грант кар’єр» про те, що керівництво колонії не дає йому працювати, виїжджав на місце подій у Райки. Тільки от чомусь з боку Максима Самчика не було жодної реакції на неодноразові заяви керівництва колонії про незаконні дії ТОВ «Грант кар’єр». Більше того, газета «Діловий Бердичів» та її інтернет-портал, з якими Максим Самчик уклав офіційний договір, неодноразово «натякали» на непрофесіоналізмі керівництва колонії та розповідали про добру діяльність «Грант кар’єру».
У свою чергу, виконуючий обов’язки директора державного підприємства Райківської колонії у своєму зверненні на адресу Генерального прокурора України та Міністра юстиції України у листопаді прямо вказав про факти тиску на нього з вимогою змусити підписати несправедливий договір із «Грант кар’єром» та, навіть, назвав ім’я цього посадовця. Доки завершиться перевірка за цим зверненням (його копія є у наявності у наших журналістів), назвати це ім’я ми поки не маємо права. До речі, Генеральний прокурор України Юрій Луценко, який днями відвідав Райківську колонію, теж прямо вказав, що видобуток там граніту відбувається під депутатським дахом.
А ви, шановні читачі, самі робіть висновки: кому насправді вигідно поставити на коліна державне підприємство, віддавши кар’єр приватному? І у чому ця вигода полягає.