Створювати різноманітні громадські ради при державних органах влади нині стало не тільки модно, але й обов’язково. В Україні вже кілька років діють нормативні акти, котрі прямо вказують на обов’язковість існування рад при обласних та державних адміністраціях. Існують вони і при виконавчих органах влади.

Та наш Бердичів у цьому сенсі давно не новачок і був одним із перших піонерів цього напрямку. Першу громадську раду політичних партій та громадських організацій було створено ще у середині дев’яностих років минулого століття. На першому етапі до неї входили тільки сім представників, згодом цей перелік розширився. Особливого розквіту та певної впливовості бердичівська Громадська рада набула у середині минулого десятиліття, коли нею на паритетних основах керували одразу два очільники — Петро Калитинець та Іван Лобай. Родзинкою такого законного двовладдя було те, що перший був комуністом, а другий — його прямим антагоністом, представником національно налаштованих патріотичних сил.

Попри це, Громадська рада активно діяла, регулярно збиралася, проводила свої засідання, висловлювала власні пропозиції та бачення розвитку міста, приймала власні рішення, які потім, нерідко, лягали в основу рішень і органів влади.

Рада розпалася

Ситуація змінилася кілька років тому, коли настав час нових виборів голови Громадської ради. Відзначимо, що сама організація до того часу розрослася до небачених масштабів — до неї вже входили сотні громадських організацій та політичних партій. Хоча, фактично, людей було значно менше: окремі індивідуми представляли у Громадській раді по десять-п’ятнадцять організацій одночасно. Така велика кількість учасників, це, звісно, добре. Проте, як відомо, за великого розмаїття різних думок і поглядів важко досягти компромісу у будь-якому питанні, особливо, коли учасники самі налаштовані не на конструктив і визнають єдино вірною лише власну думку.

Зрештою, так і сталося зі згаданою Громадською радою. Провівши два засідання, вона так і не зуміла вибрати нового голову: половина членів ради визнавала одного, інша — другу. Справа перетворилася на балаган, який навіть закінчився бійкою. Очікувано, рада, по своїй суді, припинила існування. Згодом окремі організації утворили власну альтернативну Громадську раду. Та прийом до її лав здійснювали досить дивно: брали до себе тільки тих, хто визнавав їхні погляди. Втім, це практично нічого не змінило: про діяльність цієї ради у Бердичеві практично нічого не відомо.

Розробляють Положення

Та все ж Рада — це орган, основна функція якого випливає із назви: радити, радитись. Особливої потреби для існування подібного органу у Бердичеві, начебто і немає. Тут, як і в кожному населеному пункті є свої місцеві ради (міські чи сільські), до складу якої входять представники усіє громади. Тобто, депутати, яким люди довірили і радитись, і приймати відповідні рішення. Втім, об’єктивно кажучи, до міської ради не можуть увійти представники абсолютно всіх громадських організацій та політичних партій. Хоча б тому, що депутатських мандатів у Бердичеві п’ятдесят, а організації — близько двохсот. І кожна з них має певну кількість прихильників.

Саме тому мер Василь Мазур ініціював створення у Бердичеві Громадської ради при міському голові. Відповідне доручення — провести підготовчі роботи зі створення згаданого органу — вже отримав перший заступник міського голови Іван Демусь. За словами Івана Демуся, вже розробляється відповідне Положення, яке регулюватиме не тільки порядок створення Громадської ради, але і її цілі та завдання, формування керівних органів, повноваження та можливості. Згодом це Положення буде винесене на затвердження на засідання виконкому.

Відродження театру

Натомість, у Бердичеві створять й іншу раду. Ми вже розповідали, що на початку року у місті прийнято рішення про відродження театру. Підготовчі роботи до проведення реконструкції будівлі, у якій буде розташований, вже розпочато.

Та відродження театру — це тривалий процес, який полягає не тільки у наявності відповідного приміщення. Не останню (якщо не першу) роль займає і формування театральної трупи, і репертуару театру. З цим, вже зазначала директор міського Палацу культури Олена Петрівська, особливих проблем не буде: у Бердичеві чимало талановитих людей, які володіють акторським мистецтвом, діють і самодіяльні театральні групи.

Бердичів славен багатьма легендами та історіями, чимало з яких у подальшому можуть лягти в основу репертуару театру і стати його справжньою родзинкою. Головне завдання — зібрати ці історії воєдино.

Зберегти історію

Саме тому цього тижня на засіданні виконкому за ініціативи міського голови Василя Мазура було прийнято рішення про створення у Бердичеві театральної ради, до складу якої увійдуть люди, добре обізнані і з мистецтвом, і з культурою, й з історією, й з фінансами. Справа у тому, що у театральної ради буде широкий спектр роботи та функцій. З одного боку, вона контролюватиме процес реконструкції будівлі театру, шукатиме нові можливості для якнайширшого залучення коштів у цей процес. Адже очевидно, що одних лише ресурсів міського бюджету на це буде зовсім не достатньо. Василь Мазур сподівається у цьому питанні на підтримку держави. Та зрозуміло, що у такій благородній справі без залучення спонсорів і меценатів теж не обійтися.

З іншого боку, театральна рада займатиметься і суто творчим процесом. Підбираючи  кандидатів у театральну трупу, вона одночасно займатиметься і підбором репертуару для артистів. “Головне зараз завдання — віднайти і зберегти ті цінності, історії, якими багатий Бердичів. Поки для цього є можливості”, - переконаний міський голова Василь Мазур.

Отож, театру у Бердичеві бути. Відповідну раду з його відродження вже створено, невдовзі буде затверджено і її персональний склад.