У події, про яку піде нижче мова, дві традиційних складових: добра та погана. Добре те, що наші народні депутати нарешті вчиталися у зміст Конституції, яку самі (чи їхні попередники) і приймали. Погано те, що зробили це вони не тоді, коли ухвалювали відповідні норми, а вже постфактум. Тобто, тоді коли самим стало зручно.

Мова йде про проект Постанови Верховної Ради України, поданий нардепом Олександром Бригінцем. У ньому парламентар пропонує своїм колегам призначити вибори Президента України на 30 березня ...2014 року. Тобто, вже через два з половиною місяці. При цьому, ці вибори мають бути черговими, а не позачерговими. Свою позицію народний депутат аргументує тим, що, відповідно до положень статті 103 Конституції України, чергові вибори Президента мають відбуватися у останню неділю березня п’ятого року повноважень глави держави. Парадоксально те, що депутат, формально правий: нинішній Президент України прийняв присягу у лютому 2010 року. Відтак, цієї весни він вже п’ятий березень перебуватиме на своєму посту. Отже, вибори, якщо читати дослівно Основний Закон держави, мають відбутися дійсно 30 березня цього року.

Виникає нонсенс: термін повноважень глави держави — 5 років. Але у березні тільки починатиметься п’ятий рік повноважень. Якщо обрати главу держави зараз, значить - скоротити термін його повноважень. Коли вибори проводити навесні наступного року, то це вже буде шостий, а не п’ятий березень повноважень. Дилема...

Знайти вихід із цієї ситуації непросто. Є, звісно, варіант: провести вибори зараз, але новообраний Президент прийме присягу тільки через рік. Але і тут не все так просто: як чергові вибори (згідно із відповідним законом) так і позачергові (на підставі Конституції України) мають розпочинатися не раніше, ніж за 90 днів до голосування. У нашому випадку, вони повинні відбутися, щонайменше, у середині квітня. Тож, у березень проект, внесений Олександром Бригінцем, ніяк не “вписується”. Більше того, якщо взяти за основу закон “Про вибори Президента України” (наразі чинний), то самі вибори повинні проводитися не у березні, а у жовтні п’ятого року повноважень.

Як вийти із законодавчої пастки, в яку вони самі себе і й поставили, розбиратимуться вже самі парламентарі, котрі мають нарешті зібратися наступного тижня. Не сумніваємося, що вони, наші мудрі та виважені законодавці, знайдуть необхідне обгрунтування рішенню, яке б не прийняли. Головне, щоб ця ситуація пішла їм на користь: перед тим, як приймати будь-який закон, треба дуже уважно вичитувати кожну його літеру і добре думати. А то вони натиснуть на кнопки, а всім українцям потім за цими законами жити...