Під час проведення Днів польської культури в Бердичеві за сприяння консульства Республіки Польща у Вінниці в вестибюлі другого поверху приміщення Бердичівської міської ради було розміщено виставку культури Курпів — етнічної групи, яка проживає у північно-східній частині Польщі та становить інтегральну частину Мазовії, найбільшого регіону Польщі. Ця етнічна група одна з найцікавіших у Польщі. Курпи проживають по обидва береги річки Нарва. Північна частина регіону — це Зелена пуща, натомість південна — Біла пуща. Назва Курпє (назва регіону) походить від назви взуття, сплетеного з дерев’яного лика. Територію сьогоднішньої Білої пущі було заселено ще в ХІІІ столітті, Зеленої пущі — в ХVІІ столітті. Першими мешканцями пущі, використовуючи її природні багатства, були бортники, смолярі та мисливці. У місцевому краєвиді домінують луги та посівні поля серед лісового масиву. У регіоні Курпє нараховується вісім резерватів природи, загальною площею близько 1000 гектарів. У лісах можна зустріти

Є у Бердичеві місце, яке ніколи й нікому, незважаючи ні на свій нинішній статус, ні на статки, оминути ніколи не вдасться. Там назавжди зійдуться поруч і бомж, і мільйонер, злочинець і доброчинник. Мова йде про цвинтар, котрий рано чи пізно стає останнім місцем спочинку для всіх і кожного.

Своєрідним “містом у місті” називають діюче бердичівське кладовище. Певною мірою, це так. Це ж підтверджує і “суха” статистика: за кілька десятиліть на цвинтарі вже захоронені майже стільки ж людей, скільки наразі проживає у Бердичеві. Більше того, нинішнього року навіть прийнято було рішення про розширення меж кладовища за рахунок частини земель, переданих для цього місту районом. Очевидно, що управляти таким важливим і великим об'єктом у місті не просто. Це тільки на перший погляд

"Від суми та від тюрми не зарікайся", - каже народна мудрість. Звісно, ніколи не знаєш, де знайдеш омріяний скарб чи опустишся долілиць. Очевидно, що знаходить якраз той, хто шукає. При цьому, таке твердження можна застосувати і до суми, і до тюрми. Погодьтесь, що у буцигарню потрапляють, насамперед, ті, хто веде, скажімо так — не дуже законний спосіб життя.

Прикладів цьому є чимало. Особливо добре про них знають не тільки ті, хто опинився по “той” бік закону, а й той, хто за родом своєї служби покликаний охороняти в’язнів. Яких лише історій не наслухаються і не надивляться вони за час роботи у пенітенціарних закладах. Здавалося б — хто, як не вони мають знати ціну свободи і життя за колючим дротом. Здебільшого, так і є. Та бувають і прикрі протилежні приклади. Один із таких на власному життєвому досвіді відчув вже колишній молодший

Адміністративна комісія — важливий орган у діяльності органів місцевого самоврядування. Він, без перебільшення, є своєрідним судовим інститутом. Адже на засіданні адмінкомісії розглядаються чимало питань, пов’язаних із вчиненням адміністративних проступків громадян. І завдання комісії — визначити чи дійсно скоєно порушення, чи все ж особа діяла правомірно, а її намагаються притягнути до відповідальності не законно. Як і кожен суд, адміністративна комісія, в межах наданих їй повноважень визначає не тільки ступінь вини правопорушника, але й призначає йому адекватне покарання.

Саме тому роботі цієї комісії приділяється прискіплива увага з боку органу, який її і створив. Тобто, з боку місцевої влади, та й, власне, всієї громади. Періодично звіти про роботу комісії заслуховуються на засіданні Бердичівського міськвиконкому, вона