Нарікань на якість послуг із водопостачання у Бердичеві за літо у городян накопичилося чимало. Подекуди — справедливих, інколи — невиправданих. 

Чимало хто вважає, що порятунок може бути у криницях, які ще доволі часто можна зустріти у місті, особливо — у приватному секторі. Є такі криниці, до яких вишиковуються справжні черги, по кілька десятків метрів, а воду сюди їдуть брати ледь не з іншого кутка міста.

Наскільки насправді безпечною є кринична вода і чи дійсно вона відповідає всім необхідним нормам і нормативам, наші журналісти з’ясовували у держсанепідемслужбі.

Головний державний санітарний лікар Бердичівського району Валерій Биков категоричний — вода у більшості криниць міста містить відхилення від норми. “За даними лабораторних досліджень лабораторії Держсанепідслужби відсоток відхилень у криничній воді мста Бердичева за перше півріччя 2015 року за хімічними показниками (у тому числі — нітратами) становив 66%, відхилення за бактеріологічними показниками становлять 50%”, - каже головний санітарний лікар краю.

Виходить, що на смак та прозорість кринична вода подобається людям, але джерело водопостачання — та ж сама ґрунтова вода. Вся проблема у тому, що справді якісні артсвердловини Житомирської області, у тому числі — Бердичева і району, забирають воду Синоманського водоносного горизонту Юрського періоду. Але на подвір’ї господарі бурлять звичайні качкові колодязі, і у них та ж сама ґрунтова вода. За якість криничної води відповідає її власник. Згідно санітарно-технічних норм господар повинен надійно обладнати криницю: забезпечити її герметичність, облаштувати “глиняний замок”, відмостку, зробити щільну кришку, встановити чисте окреме відро. 

Щороку криниці потрібно чистити, ремонтувати, відкачувати воду, проводити її дезінфекцію. Якщо господар виконує необхідні вимоги, то і якість криничної води буде задовільна, за хімічними і бактеріологічними показниками відповідатиме вимогами ДержСаНПіну (державних санітарних норм і правил).