Вже з місяць у Бердичеві тільки й мови про підвищення тарифів на воду. Спочатку окремі місцеві ЗМІ повідомляли, що тариф має зрости більш ніж удвічі, потім цей розмір дещо зменшили. Яка ситуація із тарифами насправді, з’ясовували минулого тижня на черговому засіданні виконавчого комітету. 

Одразу зазначимо: міська влада не має жодного відношення до формування тарифів ні на послуги із водопостачання, ні на послуги із теплозабезпечення. Вже кілька років цими питаннями займається виключно відповідна національна комісія, котра затверджує тарифи на житлово-комунальні послуги і котра знаходиться у Києві. Про фактичну процедуру будь-якої зміни тарифів розповів начальник управління житлово-комунального господарства Олег Повійчук. 

“Згідно з процедурою, бердичівський водоканал звертається безпосередньо до Національної комісії, надає їй свої розрахунки із заявою встановленого зразка, з пакетом визначених документів. Бо до цього часу у законодавстві не було чіткого переліку документів, які подаються на висновок комісії. На даний час визначений повний перелік документів: якщо якийсь документ не поданий, то комісія відхиляє. Відповідно, результатом розгляду поданої заяви є Постанова Національної комісії, яку вона приймає на своєму відкритому засіданні, після того Постанова протягом п’яти робочих днів надсилається зацікавленому підприємству і воно, відповідно до цієї Постанови, зобов’язане впровадити тарифи, які прописані у Постанові. Фактично, по самій процедурі, міська влада не втручається у ці процеси: є підприємство, є Національна комісія, вони між собою мають ці стосунки”, - розповідає Олег Повійчук. 

Факт лишається фактом — Національна комісія, за зверненням бердичівського водоканалу, дійсно прийняла рішення про збільшення тарифу на водопостачання та водовідведення у Бердичеві. Йде мова про загальну ціну у 12,6 грн. за один кубічний метр води та стоків. 

Багато це чи мало: платити за воду у такому місті як Бердичів? Певно, що сума вийде значна. Розуміють це і у мерії? Міський голова, дізнавшись про затверджену Постанову про збільшення тарифів, одразу дав відповідні доручення директору водоканалу Миколі Ревуцькому вжити конкретних заходів, аби зменшити витрати підприємства. Це, відповідно, дасть змогу зменшити і тарифи на послуги водоканалу. 

Микола Ревуцький стверджує, що отримавши відповідні доручення із конкретним планом заходів, на підприємстві негайно почали їх втілювати. “На виконання доручення міського голови, ми кілька разів проаналізували, прорахували цю ситуацію і розробили цілий план заходів, який вже впроваджується, і маємо можливість дещо зменшити тариф. Для того, щоб комісія прийняла для розгляду зміну тарифу, ми повинні виконати ряд заходів, які дають можливість зменшити тариф на 5%. Тільки тоді комісія розглядає ці питання. Ми здійснили ряд заходів по економії електроенергії, що дає можливість зменшити тариф на 11 копійок; автоматизували станції підйому, що дасть можливість вивільнити людей і також скоротити споживання електроенергії; жорстка економія фонду заробітної плати: тільки те, що передбачено законом, ніяких додаткових витрат; скорочено сумісників посад і професій для того, щоб отримати економію по фонду оплати праці. Це для того, щоб зменшити тариф хоч на 5% і документи змогла прийняти Національна комісія”, - каже Микола Ревуцький. 

Але зменшення тарифу на 5% - це ніщо, - вважає міський голова Василь Мазур. Адже нині бердичівляни не настільки заможні, аби платити за новими розцінками. Крім того, збільшення тарифів ляже додатковим тягарем на міський бюджет, який також формується бердичівлянами і використовується на їх потреби. У мерії розуміють: без підвищення тарифів не обійтися — такі нині економічні реалії. Але він має бути зваженим, відповідати можливостям городян, - переконаний Василь Мазур. 

“Коли ми підняли питання про зміну тарифу, то треба враховувати всі моменти, перш за все - платоспроможність населення. У разі підвищення тарифу доведеться нести додаткові витрати і з міського бюджету: це — і освіта, і медицина, і це треба обов’язково враховувати. Тому ті доручення, які дали Миколі Ревуцькому, згідно них, ми маємо вийти гривень на десять, а не на 12,60. Тяжко всім, я розумію, що і Вам працювати у таких умовах, коли потрібно заплатити конкретні гроші за відповідні реагенти та матеріали. Але, скажіть, ми скільки у водоканал вклали коштів? Ми вклали з бюджету більше, ніж будь-яке інше місто в Україні. Фільтрувальна станція, заміна каналізаційно-насосної станції, станцій підйому і т.п. Краще знайти зараз додаткові кошти з бюджету розвитку для ще більшої економії витрат на водоканалі, ніж ставити населення у таку ситуацію, коли воно не зможе платити. Потрібно завжди шукати золоту середину. Тому ми маємо вийти, Миколо Гнатовичу, на десять гривень”, - дає чергове доручення директору водоканалу Василь Мазур. 

Отож, без підвищення не обійтися (це, певно, вже всі розуміють, хоч і не кожен погоджується). Але, як бачимо, буде воно не таким дошкульним, як планувалося спочатку. 

Останні квітневі дні нагадують нам про страшу дату в нашій історії – 26 квітня 1986 року. Майже три десятиліття відділяють нас від того часу, коли Чорнобильська катастрофа, розіп’явши Україну, розділивши життя людей на «до» і «після», стала вічним болем і пересторогою для прийдешніх поколінь. Відтоді ми кожного року повертаємося пам’яттю і серцем до тих незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути: кому зобов’язані чистим небом над головою, можливістю жити і ростити дітей та онуків, відаємо данину шани і вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу і всього людства. 

Ось уже 29 років поспіль бердичівляни разом із усією Україною відзначають річниці тієї страшної трагедії, вшановують земляків, які одними з перших опинились у горнилі Чорнобильського пекла і ціною свого власного здоров’я врятували мільйони людських життів. 

Цьогоріч загальноміський захід до чорнобильської дати  провели на новому місці. Бердичівляни та запрошені гості стали свідками відкриття нового пам’ятника, встановленого на знак пошани до героїв, які загинули при ліквідації аварії на ЧАЕС, приборкуючи ядерну стихію, до тих, хто помер від ран та хвороб внаслідок дії радіації. П’ятиметровий гранітний пам’ятник розташований на одній із найбільш людних вулиць міста – Вінницькій (навпроти магазину «Інтер’єр», неподалік четвертої школи). Його велич змушує людину зупинитися, здійняти погляд догори і між кам’яними колонами побачити окраєць неба, та замислитися про вічне. Аби наші серця ніколи не зачерствіли, не збідніли на вдячність та чуйність до тих, кого торкнуло чорним крилом чорнобильське лихо, хто, не пожалкувавши найдорожчого, врятував мільйони людських життів. Меморіальна споруда встановлена тут за ініціативи і за кошти бердичівського підприємця, депутата обласної ради Олександра Нехворовського.

Чи буде у місті започаткована нова традиція – збиратися тут у пам’ятні чорнобильські дні – покаже час. Та історичний момент відкриття пам’ятника зібрав багато людей. 

У своєму виступі міський голова Василь Мазур пригадав страшне 26 квітня - 29 років тому. «Різним буває кінець квітня в природі: буває теплим, буває холодним і навіть зі снігом. Але в той смертоносний день було дуже гаряче, тільки ми про це нічого не знали. Від атомної спеки плавився світ навколо реактора, а дорослі із дітьми та онуками йшли на парад, садили городи, святкували маївки, Не все спочатку знали і ті, хто отримав виробниче відрядження у ту страшну зону, яку потім назвали зоною відчуження. На боротьбу з тим «мирним атомом» стала вся Україна, став і наш рідний Бердичів. Наші бердичвляни – водії, пожежні, лікарі, міліціонери, представники інших професій мужньо стали в ряди ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Ніхто тоді не думав про можливі страшні наслідки для себе. Думали про одне: як врятувати світ від ядерної смертельної загрози. І врятували, заплативши ціну у сотні життів, тисячі набутих хвороб і величезну, незагоєну, обпалену рану на родючій поліській землі», - сказав Василь Мазур. 

Рівно за рік, у квітні 2015-го, виповниться 30 років з дня Чорнобильської трагедії, що підкреслило важливість події. Ще два роки тому до Олександра Нехворовського звернулися ліквідатори з проханням увіковічнити пам'ять усіх, хто брав участь у ліквідації катастрофи та потерпів від чорнобильського лиха, побудувавши пам’ятник. «Можливо, хтось скаже, що не на часі. Можливо, хтось переконаний, що є речі набагато важливіші, ніж встановлення пам’ятника. Та що може бути важливіше за шану і вдячність тим людям, завдяки яким ми сьогодні стоїмо тут, хто захистив собою весь світ, пожертвував власним життям і здоров’ям, дав перший і неоціненний досвід боротьби з радіаційною небезпекою», - відзначив депутат обласної ради Олександр Нехворовський.  

Він подякував за підтримку та сприяння у становленні пам’ятника міській владі в особі мера Василя Мазура, колективу художньої школи на чолі з директором Миколою Яцюком – за розробку ескізів пам’ятника, та усім, хто долучився до цієї події. Також Олександр Нехворовський виступив з ініціативою, щоб у майбутньому саме тут збиралися бердичівляни у пам’ятні чорнобильські дати.

Важливо, що при створенні монумента були враховані побажання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, які долучилися до створення пам’ятника. Творчі ідеї чорнобильців, їх бачення меморіалу знайшли відображення у десяти конкурсних роботах, серед яких було обрано ескізний проект колективу художньої школи. В основі композиції пам’ятника символічне поєднання: на верхівці монумента – атом, який знищив чорнобильський реактор, дзвін – вічний символ, набат, що закликає бути пильними, та свіча пам’яті - знак того, що подвиг ліквідаторів ніколи не буде забутим. 

Після того, як з пам’ятника впала пелена, він був освячений Благочинним Бердичівського округу, настоятелем Свято-Миколаївського собору проторієрем Віталієм Бойковим. У відлунні Пасхальних дзвонів до молитви за жертв Чорнобиля долучився настоятель Греко-католицької церкви у м.Бердичеві отець Іван Цихуляк. Священик пригадав найбільші ядерні катастрофи минулого і нинішнього століть - в Бразилії, Челябінську, Чорнобилі, японську «Фокусиму».  «За цими катастрофами стоять мільйони жертв, але ще трагічніше – що ця біда має негативний вплив на майбутні покоління», - відзначив о.Іван Цихуляк.  

Серед почесних гостей на церемонії урочистого відкриття пам’ятника чорнобильцям був особисто присутній народний депутат України Олександр Ревега. Він подякував героям-чорнобильцям за їхній подвиг, який, запевнив, ніколи не буде забутий. 26 ліквідаторів, за поданням керівництва пожежної частини, отримали від народного депутата матеріальну допомогу. Варто сказати, що Олександр Ревега не перший рік допомагає чорнобильцям та уважний до їхній проблем. Наприклад, у 2013 році, коли центральна влада хотіла скасувати статус територій, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС (із понад 700 населених пунктів статус могли втратити 550), невеличка депутатська група в обласній раді, до складу якої в той час входив і Олександр Ревега, відстояла інтереси людей. Тепер, зважаючи на те, що Олександр Ревега перебуває у статусі представника вищого законодавчого органу, його просять посприяти у відновленні пільг та компенсацій чорнобильцям. Таке прохання від імені усіх ліквідаторів висловив начальник професійного пожежного поста №39 Іван Осипчук. 

Перед присутніми на заході з нагоди 29-ї річниці Чорнобильської трагедії та відкриття пам’ятнику виступили також голова Бердичівської районної державної адміністрації  Едуард Томашевський, депутат обласної ради Василь Стах, голова спілки «Ветерани Чорнобиля» Юрій Кашперський, молодь міста. Віддаючи данину шани усім, хто загинув і помер від насідків аварії, їх світлу пам'ять вшанували хвилиною мовчання, до підніжжя пам’ятника лягли квіти і запалені свічки. 

Відкриття пам’ятника загиблим учасникам чорнобильської катастрофи стало свідченням поваги і скорботи до всіх, хто був у тому пеклі. Як сказав міський голова Василь Мазур, основне призначення таких пам’ятників і пам’ятних знаків – не дати забути про радіаційний попіл, що осів на рідній землі, для того, щоб попіл байдужості не осів у наших душах.