На початку грудня Україна долучається до відзначення Міжнародного дня інвалідів. Не є винятком і Бердичів. У різних організаціях людей з особливими потребами (а таких організацій у місті чимало) проходять численні святкові заходи, приурочені саме цьому дню.
Найперше у Бердичеві почали відзначати Міжнародний день у центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів. До діток з особливими потребами та їх батьків завітали з солодкими подарунками міський голова Василь Мазур, помічник-консультант народного депутата України Олександра Ревеги Віталій Березовенко, головний лікар Центральної міської лікарні Лариса Бабікова.
Василь Мазур нагадав присутнім, як ще у 2005 році створювався цей заклад, скільки зусиль довелося докласти, аби повернути це приміщення у комунальну власність (довгий час його використовувала комерційна структура), поділився і планами на майбутнє. Зокрема, вже у наступному році у Бердичеві планується створити єдиний реабілітаційний центр у приміщенні колишньої спортивної школи (нині таких центрів, розкиданих по всьому місту — декілька). Це приміщення повністю придатне для такого центру, дозвілля і реабілітації у ньому діток. Адже свого часу воно будувалося як дитячий садок зі всією відповідною інфраструктурою.
У свою чергу, міський голова отримав численні слова подяк і від директора Центру, і від батьків за постійну турботу про їх діток, про їх потреби. А також за виділення у цьому році 300 тисяч гривень на ремонт приміщення центру, завдяки чому вже вдалося виконати значний обсяг робіт, у тому числі — замінити вікна, відремонтувати окремі кабінети. Роботи ці і надалі продовжуватимуться. Василь Мазур відзначив, що це не лише його заслуга, але й тих депутатів міської ради, які одностайно підтримали рішення про виділення необхідної суми із міського бюджету.
Отримали не тільки слова подяк, але і їх паперові носії і окремі депутати міської ради, які, на думку керівництва реабілітаційного закладу, найбільш активно відстоювали інтереси Центру та підтримали рішення про виділення коштів для його потреб — Станіслав Лужанський, Анатолій Кривушин та Володимир Осипенко.
У вітальному слові відвідувачам закладу Анатолій Кривушин подякував за гарні слова на його адресу. А Станіслав Лужанський відмітив, що ідея створення єдиного у Бердичеві реабілітаційного центру належить саме йому, пожалкувавши при цьому, що не всі депутати були одностайними при вирішення питання виділення коштів на ремонт вказаного приміщення. Втім, Станіслав Лужанський, виступаючи перед батьками діток з особливими потребами, зауважив, що хай залишиться це на совісті тих депутатів, які не проголосували за виділення коштів.
Цинізм слів обох депутатів, особливо Станіслава Лужанського криється у подіях, які відбулися рівно чотири місяці тому. Тоді, 21 липня, під час чергової сесії міської ради депутати справді прийняли доленосне рішення і виділили 300 тисяч гривень для капітального ремонту приміщення соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Та ні Станіслав Лужанський, ні Анатолій Кривушин, ні Володимир Осипенко не мають жодного до цього відношення. У той день, розглянувши лише перші три питання порядку денного із понад сорока, частина депутатів, серед яких — названі народні обранці, зі словами “Мы устали, ми хотим отдыхать”, залишили залу засідань, відмовившись брати подальшу участь у сесії.
Питання про виділення коштів для ремонту у реабілітаційному центрі значилося у порядку денному під номером 42. Тоді ж, одночасно із виділення вказаної суми, депутати, які проявили свідомість і залишилися у сесійній залі, вирішили доручити відділу комунальної власності та земельних відносин визначитись із окремим приміщенням для розміщення центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також ввели додатково до штатного розпису центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів посади практичного психолога, вчителя-логопеда, вчителя-дефектолога, фахівця з фізичної реабілітації, сестри медичної з масажу. Тільки всі ці рішення приймалися без Станіслава Лужанського, Анатолій Кривушина та Володимира Осипенка, які стомилися і не захотіли за них голосувати, бо голосування за це рішення проходило вже після дев’ятої вечора.
Найбільший же цинізм ситуації полягає у тому, що наступного дня, 22 липня, Станіслав Лужанський та Володимир Осипенко, разом із кількома своїми колегами звернулися до поліції з вимогою відкрити кримінальне провадження за фактом прийняття рішення про виділення коштів на ремонт приміщення реабілітаційного центру, як і частини інших рішень. Аргумент? Вони приймалися за їх відсутності.
