Фото з сайту http://www.c3n.info/

Фото з сайту http://www.c3n.info/

Нещодавно у районній лікарні змінився керівник: замість Дарії Луцької, котра очолювала медичну галузь району протягом багатьох останніх років, районна рада призначила нового головного лікаря – Андрія Мирончука. Офіційна підстава для зміни головного лікаря – закінчення дії контракту з Дарією Луцькою. Проте, її чомусь навіть не допустили до участі у новому конкурсі на посаду, знайшовши формальну причину.
А що ж сталося фактично? Нещодавно між районною радою, до управління якої належить районна лікарня, та однією з приватних структур, було укладено договір оренди кількох приміщень. У тому числі – харчоблоку та інфекційного відділення. Організація мала там розпочати свою роботу, пообіцявши реконструювати ці приміщення та надати допомогу у ремонті інших.
Та через кілька місяців ця організація звернулася до районної ради зі ще одним проханням: їм мало приміщень, вони просять ще й землю. І не лише під цими приміщеннями, але й іншу частину.
Районна рада на чолі з Максимом Самчиком не заперечувала. І не було б жодних запитань, якби ця земля надавалася в оренду та відповідним чином оформлялася. Та Максим Самчик чомусь вирішив, замість договору оренди земельної ділянки, передати її вказаній організації на умовах договору суперфіцію. Та ще й на 50 років.
Що це таке – суперфіцій? За своїми ознаками він схожий на договір оренди. Але має кілька суттєвих відмінностей. Перша: він дає право будувати на цій земельній ділянці будь-який об’єкт без отримання згоди власника землі. У нашому випадку – районної ради. Друга суттєва відмінність: при суперфіції земельна ділянка може спокійно продаватися чи передаватися у спадок тим, хто нею користується. Тобто, могла виникнути наступна ситуація: приватній організації на умовах суперфіцію було б надано земельну ділянку на території лікарні. Далі ця організація чи будувала б на ній щось, чи ні, але спокійно продала б її у треті руки. А новий власник землі вже, що хотів би, те й робив би з нею: чи то збудував би там готель, чи який хімічний завод. І байдуже, що поруч – лікарня, і що ця земельна ділянка могла б знадобитися для будівництва нових корпусів.
Цинізм ситуації навіть не в цьому. Незважаючи на те, що ініціатором суперфіцію виступив Максим Самчик, сам підписувати такий сумнівний договір він не хотів, а змушував це зробити головного лікаря Дарію луцьку, хоч вона такого права немає, бо земля під лікарнею знаходиться у користуванні районної ради. Дійшло до того, що одного разу Максим Самчик особисто приїхав на виробничу нараду у районну лікарню і публічно, у кабінеті головного лікаря, вимагав у неї підписати договір. Та Дарія Луцька відмовилася.
Зрозумівши, що підставити Дарію Луцьку не вдасться, Максим Самчик змушений був сам підписувати цей договір, продавши, фактично, приватній структурі частину земельної ділянки, яка належить всій громаді. А що ж Дарія Луцька? За дуже короткий термін часу, як повідомлялося, її було знято з посади… За незговірливість?

Поділіться цікавинкою з іншими